З сивої давнини й понині
існує на землі село Вічині

Вічині - одне з мальовничих сіл Рожищенського району Волинської області, що розташоване за 28 км від районного і 54 км - від обласного центрів. В селі нині нараховується 117 дворів і 476 жителів. За 700 метрів від села у південно-східному напрямку розміщується озеро Небушко. З давніх давен існує легенда про те, що його води за молитвою молодих красивих дівчат, які тут мешкали, щоб не потрапити у полон до татаро-монгол, в одну мить навік покрили населений пункт у карстовому проваллі від війська орди, яке обступило його з усіх боків. Дійсно вічинівське озеро подібне до синіх журливих дівочих очей, що увібрали в себе всю небесну блакить. З південно-західного боку село омивається річечкою Фоса, яка тече на північ, і про яку є теж легенда, що вона названа так само, як було звати княжу дочку, що не дочекалася свого коханого з північного військового походу і сильно плакала і тужила так, що з її очей побігли струмочки у тому напрямку, звідки не повернувся її любий. Рівнинна і подекуди слабо горбиста територія навколо Вічинь, а також велика кількість зелені, в якій утопає село, а особливо в їздна центральна дорога з осокорами по обидві її сторони, надають Вічиням неабиякої казковості. Перша літописна згадка про село датується документами XVI століття.

Про походження назви села існує декілька легенд і переказів. Зокрема, одна з них розповідає про те, що в сиву давнину на території, де розміщується сучасне село, були непрохідні ліси. Одного разу княжі мисливці з м. Володимира (Володимира-Волинського), які часто полювали в цих багатих на звірину місцях, потрапили в негоду і заблукали. Вони, будучи чимось дуже налякані, в пошуках ночівлі знайшли одиноке поселення в лісі і почали гучно кричати "відчини" так, що навкруги було чути "вічині". Про це почули мешканці віддалених хуторів, що розміщувалися на окремих лісових галявинах, і з тих пір цю місцевість стали називати Вічині. Друга версія походження села пов'язана з традиційними заняттями селян, які мешкають у цьому поселенні. Ще з давніх часів Вічині славляться тим, що на їх території розводять багато овець. Навіть зараз їх загальне поголів'я у селі є найбільшим серед сіл околиці. Тому мешканці села здавна займалися вичинкою шкір овець. Звідси походить і назва села - Вічині (вичини -вичинка), тобто територія, де розведення овець і вичинка шкір була одним із основних занять місцевого населення. Інше передання є більш традиційним для усіх навколишніх сіл Рожищенського району. Воно стосується походження назви села від шляхетного пана-володаря цього села, який мав родове прізвище Вічинський (польська версія) або "Вічині" (прізвище італійського походження, яке в Італії часто зустрічається й сьогодні).

Ще одна легенда розповідає про період татаро-монгольської навали, коли біля невеликого містечка Кияж (зараз село, що розміщується за 3,5 км від Вічинь), яке було обнесено фортечними мурами, існувало поселення, яке ніколи від часів набігів татаро-монголів, литовців і поляків, на відміну від його сусідів, не було зруйноване. Про нього говорили, що воно вічне, тобто буде існувати вічно - звідси назва - "вічні" або його подальша транскрипція -"Вічині".

Бібліотека-філія с.Вічині була відкрита 1951 року. Першим бібліотекарем була завідуюча клубом Шевчук Євдокія. Бібліотека знаходилася в приміщенні клубу і займала дуже маленьку кімнатку.

У 1952р. на посаду бібліотекаря була прийнята Скуба Галина, яка пропрацю¬вала до лютого 1956р. Після неї у бібліотеці працювала Бадира Надія Петрівна. З серпня 1956р. працює Юрковська Надія Пантелеймонівна, а з червня 1957р. цю посаду займає Савойнік Тетяна Сидорівна, яка працює до грудня 1958р. Після неї приходить працювати Томчук Катерина Нечипорівна і працює до травня 1961р., коли її заміняє Кучинська Марія Гнатівна. У 1963р. працює Олексюк О. П., а після неї повертається на роботу Захарчук (Томчук) К. Н.

У 1965-1966рр. посаду бібліотекаря займає Сидорук Валентина Іванівна. Оніщук Галина Миколаївна на роботу у бібліотеку поступає з жовтня 1966р. і працює по 20 липня 1985р. У 1982р. бібліотеку було перенесено у інше приміщення, де знаходиться по цей час.

Книгозбірня займає дві невеликі кімнати площею 24 м. У 1985р. після закін¬чення Луцького культурно-освітнього училища приходить на посаду бібліо¬текаря Патійчук Валентина Олексіївна. В цей період покращується робота біб¬ліотеки до якої приходить більше 600 примірників книг на рік та більше 20 назв періодичних видань. Бібліотеку частіше стали відвідувати читачі, особливо мо¬лодь. На той період бібліотека працювала і у вечірній час. Коли молодь збира¬лася в бібліотеці проводилися тематичні вечори, диспути, огляди літератури, огляди новинок, бесіди та інші масові заходи. Дівчата брали рушники і сер¬ветки і сиділи вишивали і співали пісень, що надихало бібліотекаря підготовити українські вечорниці, які потім представили селянам у клубі, а також і виступа¬ли в с. Кияж (1989р.).

У 1986-1990рр. при бібліотеці діяв клуб за інтересами «Колосок» для учнів 4-5 класів по трудовому вихованні. Проводилися в рамках клубу бесіди, усні журнали, літературні ранки, голосні читання, зустрічі з трудівниками сільсь¬кого господарства.

З липня 1992р. по 1996р. працює Михалюк Наталія Ананівна. У 1997р. біб¬ліотека була тимчасово закрита. На прохання читачів, відкрити бібліотеку, у травні 1998р. повертається працювати Саванюк (Патійчук) Валентина Олек¬сіївна і працює до лютого 2002р. Після неї приходить Михалюк Тетяна Анан¬івна. А з березня 2005р. знову повертається Саванюк В. О. В бібліотеці виділе¬но краєзнавчий фонд. В цьому році було оголошено районний конкурс на кра¬щий альбом історії села. Бібліотекар активно проводить пошукову краєзнавчу роботу і за історією села займає перше місце в районі.

У березні 2010р. при бібліотеці створено клуб за інтересами «Вишиваночка» (5-9 класи). В якому діти знайомляться з мистецтвом народної вишивки, вивчають орнаменти Волинського краю, знайомляться з літературою по відро¬дженню і утвердженню національних духовних цінностей, і оволодівають техніками вишивки. Проводяться народознавчі свята, літературні ранки, години естетики, прес-огляди, поетичні години, вікторини, майстер-класи, виставки робіт членів клубу.

Кiлькiсть переглядiв: 528

Дата останньої зміни 15 Вересня 2019

Фотогалерея