Щурин – село, центр сільської Ради, розташований за 25 км від районного центру за 18 км від найближчої залізничної станції Переспа.

У письмових джерелах село вперше згадується 1604 року в зв’язку з нагоди збройного загону князя Воронецького, що пограбував селян, а сам Щурин перетворив на попелище.

На січень 1761року в селі налічувалось 33 двори. Щурин належав шляхтичу М.Чорнолуцькому. Кріпаки села зазнавали жорстокої експлуатації. Чоловіки змушені були щотижня відбувати по 3 дні панщини, а жінки – по одному дню.

Після реформи 1861 року становище селян не змінилось на краще. Платежі поміщицьких селян становили 4160 крб. Протягом 49 років ця сума значно зросла, селяни змушені були виплачувати проценти за одержану позику.

В 1866 року Щурин став центром Луцького повіту. Село інтенсивно забудовувалось, зростала чисельність його населення. Уже на початку ХХ століття в ньому нараховувалось 74 двори і 487 жителів.

Більшість селян була неписьменною. Лише в 90-х роках у селі відкрито школу, на яку відпускалось державою 142 крб. на рік, з них 96 крб. на зарплату вчителеві. В 1899 році тут відкрито бібліотеку-читальню.

У березні 1917 року трудящі Щурина з радістю зустріли звістку про повалення самодержавства. У селах Луцького повіту виникли революційні комітети та Ради. Один з таких комітетів у листопаді 1917 року утворено і в Щурині, його очолив учитель місцевої школи Х.Є. Крисак. В січні 1918 року комітет проголосив у селі Радянську владу, почав здійснювати Декрети 2-го Всеросійського з’їзду Рад, зокрема ділити між селянами поміщицькі землі та майно.

В 1920 році Волинь, як і інші західноукраїнські землі, попала під владу буржуазно-поміщецької Польщі.

На 1921 рік у Щурині було 629 жителів, 94 двори. Проведена польським урядом парцеляція частини поміщицьких і державних земель мало що дала трудівникам Щурина. Переважна більшість парцельованих земель – понад 200га – було передано 18 осадчим. Селяни отримали всього 60га землі.

За часів буржуазно-поміщицької Польщі й без того бідне селянство зазнавало жорстокого гноблення. Більшість селян була неписьменною. Початкова школа містилась у селянській хаті. Навчання проводилось польською мовою. Незадовільним було і медичне обслуговування. Найближча лікарня містилася у с.Рожище.

Нестерпний соціальний і національний гніт піднімав трудящих на боротьбу проти гнобителів. Її очолила комуністична партія Західної України, яка мала свої підпільні організації у багатьох селах Волині. 1923 року підпільна організація КПЗУ утворилася і в Щурині.

КПЗУ проводила велику роботу серед молоді. 1932 року в селі виник нелегальний комсомольський осередок, який входив до Рожищенської районної організації.

У 1936-1938рр. комсомольська організація Щурина налічувала 30 чоловік.

Окупантам не вдалося викоренити палке прагнення трудящих Щурина до воз’єднання з Радянською Україною. 19 вересня 1939 року радянські війська визволили Щурин з-під гніту панської Польщі.

З воз’єднанням західноукраїнських земель в єдиній сім’ї радянських народів розпочався новий етап в історії Щурина, як і всієї Західної України, - час соціалістичних перетворень. Між малоземельними та безземельними селянами було розподілено поміщицькі і церковні землі. У Щурині було відкрито школу з рідною мовою навчання, розгорнуто роботу по ліквідації неписьменності серед дорослого населення.

Почалась колективізація сільського господарства. Більше половини одноосібних господарств об’єднались в артіль ім..К.Є.Ворошилова, головою було обрано С.П.Абрамовича.

Мирний труд радянських людей був перерваний віроломним нападом гітлерівської Німеччини. 25 червня 1941 року село окупували фашисти, встановили жорсткий режим терору і грабунків.

Та поставити радянських людей на коліна фашистам не вдалося. Комуністи, комсомольці, активісти з перших днів окупації пішли у підпілля, встановили зв’язок з партизанами з’єднання А.П.Бринського.

Боротьба підпільників сприяла перемозі над ворогом. 29 березня 1944 року село знову стало радянським. Почалась відбудова Щурина.

У 1947 році у селі відновлено артіль, яку названо іменем Т.Г.Шевченка. головою її обрано О.Д.Терещука.

До 1949 року жителі Щурина проживали на хуторах: Яворщині, Мислині, Маковиці, Комарівці. З часом село почало застроюватися та розширятися, почалися переселення з хуторів до центра села.

У 1951 році артіль було укрупнено вона об’єднала господарства сіл Квітневого і Тристеня. За колгоспом «Світанок» було закріплено 3962га земельних угідь, у т.ч. 2461га орної землі.

З часом артіль перетворилася на багатогалузеве високорозвинуте господарство, що спеціалізувалося на молочному тваринництві. Тільки в 60-их роках у колгоспі "Світанок" було збудовано 7 корівників з механічною подачею кормів, свинарник, кормоцех, зерносховище, два млини. Колгоспна пасіка налічувала 75 бджолосімей. Заслужену повагк односельчан здобули кращі трудівники села. Високе звання Героя Соціалістичної Праці надано ланковим м.І.Войтюк та М.Я.Верезій, орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено Г.Є.Войтюка, М.А.Юхимчук і С.М.Корнійчук. До книги пошани артілі було занесено колгоспиків передовиків С.С.Трохимчук, М.В.Вікторук, О.В.Осипчук. Трудіники села завжди будуть пам'ятати людей, які очолювали протягом десятиліть їх господарство, а це: Терещук О.Д., Войтюк А.М., Матвійчук Т.Ф., Рафальський П.П., Волинець П.І., Умша В.Я., Даценко М.А..

В цей час у 1952 році відкривається сільська бібліотека, яка розміщується у одному приміщенні з сільською радою і займає приміщення площею 20 квадратних метрів. 350 читачів обслуговує секретар сільської ради, а за сумісництвом, бібліотекар Олександр Корнійович Яворський.

Першозгадкою про Щуринську бібліотеку можна вважати 1899 рік, коли в школі, де навчалиьс тільки діти заможних селян, відкрилась бібліотека-читальня.

a

Як згадував колишній бібліотекар, читачів цікавила література про Велику Вітчизняну війну, будівництво народного господарства, сільсько-господарська література та можливість перечитати побільше періодичних видань. У 1954 році бібліотекарем стає Євгенія Себистиянівна Сирота, місцева жителька.

s

У 1960 році бібліотекарем прийшла працювати молодий тоді ще спеціаліст, Терещук Марія Дмитрівна.

Марія Дмитрівна обирається депутатом сільської ради, членом виконкому, що дає їй можливість бути активним учасником усіх добрих починань і перетворень, яким живе село.

Жителі села вдячні марії Дмитрівні за 40-річну самовіддану працю, щирість душі і жіночу мудрість на посаді сільського бібліотекаря.

t

На той час бібліотека знаходилась в приміщенні сільської ради.

У 1960 році колгосп збудував у селі восьмирічну школу. На 1968 рік тут навчалося 160 учнів, працювало 12 вчителів. Для культурно-освітніх потреб населення в Щурині в 1964 році відкрили новий двоповерховий будинок культури, де працює бібліотека та стаціонарна кіноустановка. В селі працюють жіноча рада, товариський суд, добровільна народна дружина, які є активними помічниками виконкому сільської Ради, правління колгоспу.

Напередодні 50-річчя Великого Жовтня артіль «Світанок» перейменовано в колгосп ім.. В.І.Леніна. Трудящі села добиваються значного приросту у виробництві тваринницької та рослинницької продукції.

Великою радістю в культурному житті села стало відкриття в 1965 році нового будинку культури. На другому поверсі було відведено приміщення під сільську бібліотеку. Фонд бібліотеки поповнюється новою художньою та галузевою літературою, актуальними партійними документами та інформацією. Бібліотека стає центром відпочинку жителів села. При будинку культури відкриваються гуртки художньої самодіяльності, в яких бере участь і сільський бібліотекар проводячи літературні вечори, вечори вшанування передовиків праці, відзначення літературних та політичних подій в країні.

У 1980 році колгосп очолює Максімов Андрій Дмитрович. При вмілому керівництві педагога-хлібороба в Щурині конкретно приступили до реалізації завдань, що дають змогу підвищити активність трудівників, їх зацікавленість колгоспними справами.

Виник задум повернути молодь у село. Для цього надаються пільги: позика у розмірі 2 000 карб.. З народженням другої дитини позика погашається колгоспом. Надається допомога у придбанні будівельних матеріалів на зведення житлових будинків. Нові добротні будинки з'являються один за одним.

З молоді села яка поверталася з міст у село було створено будівельну бюригаду. Першим об'єктом бригади став спортивний комплекс у Щурині. у сусідньому Тристені виростає тваринницьке містечко окрасою якого став парк, вирощений самими тваринниками. А на сусідній фермі у селі Квітневому відкритили сауну з басейном, кімнату психологічного розвантаження, магазин і профілакторій.

В 1984 році колгосп бере участь у зведенні десятирічної школи. А на її новосілля дарує учням комп’ютерний клас, перший в області на той час. З’являються в ці роки у Щурині побут комбінат, молочарня, дитячий садок-ясла і навіть асфальтний міні-завод, що дав можливість покрити сільські дороги асфальтом, а людям облаштувати подвір’я.

Не залишилась осторонь і організація культурного дозвілля людей. При Будинку культур створюється вокально-інструментальний ансамбль, духовий оркестр. Інструменти для них закупляє спонсор – колгосп-міліонер.

Та найбільшою гордістю села, стало відкриття в 1990 році двоповерхової лікарської амбулаторії, яка обслуговує жителів дев’яти сіл. Довгі роки медперсоналом, який складається з 14 працівників, керує досвідчений спеціаліст «Лікар від Бога» - Мосійчук Володимир Антонович.

Окрасою села Щурин є Свято-Михайлівська церква. На опорній дошці зазначено, що споруджена вона 1661 року і є пам’яткою архітектури державного значення. Попри різні життєві перипетії церква була і є постійнодіючою. Пощастилу селу на прекрасного духовного пастора - протоієрея Ананія Сегейду, якого жителі села згадують жителі села з великою шанобливістю. Радує вона і в наш час своїх парафіян теплом старовинних стін, красою іконостасу, мудрими і богобоязливими словами теперішнього настоятеля отця Григорія.

Щурин одне з тих сіл, художня самодіяльність якого гриміла і гримить на районних та обласних сценах. При будинку культури діє вокальна група та духовий оркестр, які беруть активну участь у житті свого села.

Є за селом і цілюще джерело, яке відкрили колись меліоратори. У 80-ті роки його освятили, облаштували зону для відпочинку. І досі жителі навколишніх сіл користуються цілющими властивостями джерельної води.

Ми гордимося. що саме в с.Щурин народився василюк В.Т. - член національної спілки письменників України, що активно працює в галузі перекладу. Довгі роки наш земляк працював редактором журналу для дітей і юнацтва "Веселочка".

А на екскурсії за селом кожного перехожого зустрічає як оберіг - давній вітряний млин, який перестав працювати ще у далекому 1962 році.

Книга є вірним другом та порадником жителям села.

У 1998 році у бібліотеку прийшла працювати Марія Михалюк, яка до закриття працювала у бібліотеці-філії с.Квітневе. Бібліотеки сіл Щурин та Квітневе об’єдналися в одну, фонд зріс до 12000 примірників.

Сьогоднішня бібліотека це і творча лабораторія, де працює літературний клуб «Калинонька» та клуб цінувателей української пісні «Журавушка», вона активно займається пошуковою та краєзнавчою роботою, маючи в плані створення музею історії с.Щурин.

Кiлькiсть переглядiв: 817

Дата останньої зміни 15 Вересня 2019

Фотогалерея