1111

Село моє,
Краса моя і сила.
Мій незрівнянний вічний первоцвіт,
Душі моєї сонячне розкрилля,
Мойого серця неосяжний світ.

Село Копачівка. Рідний край. Символічний берег дитинства, звідки ми йдемо у широкий світ. Воно – наша сповідь і турбота. Тут ми згадуємо минуле, творимо сьогодення, мріємо про майбутнє. Кожна людина, яка жила або житиме у селі є маленькою часточкою його історії, яку нам потрібно пам’ятати і берегти.

Копачівка –центр сільської ради, розташована на півдні Рожищенського району – ніби ворота в цей район на під’їзді з Луцька. На околицях села виявлено поселення багатьох культур давньоруського періоду XI-XIIIстоліть.

Село Копачівка молоде. В історичних довідках згадується в кінці XVIII –на початку XIXстоліття. Це пов’язано з будівництвом дороги в ХІХ ст. Було необхідно багато піску і тут відкрили кар’єр. Пісок брали вручну, копали, від цього йпоходить назва – Копачівка.

Навколо центральної садиби села були розкидані хуторці по кілька хат. У західній частині був «посьолок». Теперішня Олександрівка називалась Старою Олександрівкою. Між Кременцем і Копачівкою була Нова Олександрівка. По дорозі на Башову розташовувалися Поляки, Олексанрово,Осада. На хуторі Олександрово був будинок для престарілих, Його відкрили у 50-х і закрили у 70-х роках ХХ ст.

У селі була споруджена будівля поштової станції – зараз пам’ятка архітектури середини ХІХ ст., яка нині охороняється законом.

12

У 30-х роках ХХ ст. Копачівку вважали невеликим містечком євреїв, які проживали у центрі села.У їх власності були: пекарня, перукарня, м’ясна лавка, великий ресторан, магазин із різноманітним крамом, майстерня по ремонту і пошиву взуття, римарня, велика комора для зерна,млин, збудований у 1927році, який працював до 23вересня 2010року, поки не був знищений пожежею.

123

Недалеко від траси, в сторону Башови, знаходилась єврейська синагога.

Свою власність мали й українські сім’ї, хоча їх було і небагато. Затичець Тимофій Юліанович збудував свій вітряк, а Трофімович Олександр Іванович відкрив пивоварню.

Трохи далі від центру, у сторони Луцька і Торчина, проживали поляки. По ліву сторону траси Ковель–Луцьк, метрів 300 в сторону Башови,проживало 6-7німецьких сімей. Декілька сімей було на Бендарівці,а основна частина німецького населення мешкала в селі Олександрівка, де й був споруджений кірха (німецький храм).

Населення Копачівки було багатонаціональним, але всі жили дружно і в злагоді.

Наше село знаходилось під владою Польщі до 1939 року. Тут була польська школа, яка розташовувалася в районі Бендарівки. Директором працював поляк пан Козьол. Школа розміщувалась у трьох будинках, два з яких належали братам Петровським,які віддали під школу по дві кімнати. У школі було всього шість класів, навчання велося польською мовою. У 1937році пан Козьол розпочав будівництво школи. Було освячено місце під забудову. Будівництво велося швидко і в 1939році було завершено.

1234

З приходом радянських військ у1939році німецьке населення вивезли до Сибіру,а з-під Буга переселилися перші переселенці сім’ї Гошкоі Жабка. Почалося мирне життя. Було відкрито сільську раду – головою обрали Трофімовича Олександра Івановича.

21312

26червня 1941року фашистські війська вступили на територію Копачівки. У першу чергу від фашистів постраждало єврейське населення, яке було зігнане до Рожищенського гетто і там розстріляне.

У кінці села, під лісом,у 1942році проживала сім’я поляка Сушинського. Частина копачівських євреїв переховувалась у лісі. Пан Сушинський давав їм їжу за дуже велику плату, але коли золото закінчилось, він видав їх німцям. Фашисти зробили облаву,всіх зігнали в центр села, і у районі магазину (господарські товари) поляк викопав яму, їх роздягнули і розстріляли.

Але ось настав довгожданий день – 28 березня 1944року війська 13-ї армії генерал-лейтенанта М.П.Пухова визволили Копачівку від фашистських окупантів. Коли вже бої точилися під Ковелем, (24червня) через лінію фронту прорвалися німецькі літаки і почали бомбити село. Назустріч їм вилетів наш винищувач. Один проти трьох. Льотчик, молодий лейтенант Микола Цибізов (уродженець Волгограда) збив два німецькі «месери», проте загорілась і його машина.

14

В останню хвилину йому вдалося спрямувати палаючий літак за село, а самому катапультуватися. Санітарна машина доставила пілота у госпіталь, але врятувати життя героя не вдалося. Його поховали поруч з могилами радянських воїнів на околиці лісу, а в 1947 році останки бійців перезахоронили в братську могилу у м. Рожище.

Внаслідок проведення операції «Вісла», у селі практично не залишилось корінних жителів. Усі поляки переселились у Польщу, а українці переїзджали сюди і поселялись у покинутих будинках, будували нові. Знову відкрилася сільська рада, до якої належали села Копачівка і Жалобово. Головою було обрано Афоніна.

У 1947році організовується колгосп «Перше травня», який очолив Хомчик Іван Денисович.

2

До цього господарства у1950році приєднують село Башова, а в 1958році – село Тростянка. У1968році на базі колгоспу був створений насінницький радгосп «Перше травня». Господарство прогресувало, виробництво збільшувалось. За високі надої молока звання Героя Соціалістичної Праці у 1965 році присвоєно Валентині Денисівні Старенько.

58

Орденоносцем Трудового Червоного Прапора став ланковий по вирощуванню картоплі Йосип Омелянович Степанюк.

Особливо високих успіхів радгосп досяг у 1970-80роках. Було збудовано чимало об’єктів господарського та соціального призначення. Докорінно змінюється зовнішній вигляд села. З розкиданих глухих хуторів Копачівка перетворилася на впорядкований населений пункт сучасного типу.

12 12 23

У центрі села у 1965 році на місці старої хати сім'ї Волошиних було споруджено монумент Слави, на якому викарбувані імена воїнів-односельчан (61), що полягли в роки Великої Вітчизняної війни.

1 156

У2014році, завдяки допомозі народного депутата України Сергія Мартиняка, пам’ятник реконструйовано, впорядковано територію біля нього.

Зараз у Копачівці проживає ветеран юнацької Організації Українських Націоналістів Микола Ничипорович Ткачук. З 1946року він був зв’язковим ОУН-УПА. За часів сталінізму він пройшов етапом по багатьох Архіпелагах ГУЛАГ. Зусиллями М.Н.Ткачука, а також його товаришів, споруджено насип з хрестами на вшанування загиблих односельчан – воїнів УПА, відкриття якого відбулося у травні 1997року.

15

Щороку на День Незалежності тут збираються люди, щоб вшанувати пам’ять борців за волю України.

У1973 році побудовано нове адміністративне приміщення контори радгоспу та сільської ради. Проведено також добудову школи, і в 1989році у селі відкрито середню школу, де багато років працює директором Іван Йосипович Космін.

У різний час у школі навчалися: професор фізико-математичних наук Горбайчук В.Й., член Спілки письменників України Струцюк Й.Г.,заслужений лікар України Коновал-Фірчук С.В., підполковник Ксенжук С.Й., Герої соціалістичної праці, депутати Верховної ради СРСР Старенько В.Д., Васільєва С.П.

У 1980році в селі відкривається дитячий садочок на 120місць. Через нестачу фінансування у1998році його закривають,а в 2002році при допомозі громади він поновлює свою роботу.

У 1983році відкрито павільйон побутового обслуговування, новий будинок культури, у приміщенні якого знаходиться бібліотека, відділення зв’язку, спортивний зал.

У 1995році в село прийшов голубий вогник газу, а в 2010 році зроблено освітлення центральних вулиць села.

У центрі села красується новозбудований і відкритий у 2003році Свято-Вознесенський храм. Перший камінь під будівництво був закладений ще у 1992році. Більше 10років сільська громада,збираючи копійку до копійки, зводила чудову споруду,щоб сьогодні підростаючим поколінням прививати любов до християнської моралі.

Громада, яка прихильна до церков Київського патріархату, також вирішила збудувати храм. У2012році було освячено місце, закладено перший камінь і розпочато будівництво храму Святого Іллі.

Історія бібліотеки

Історія створення та діяльності бібліотеки нерозривно зв’язана з історією села. Відгриміла війна. Кількість населення почала стрімко збільшуватись – з Польщі масово переїжджали сім’ї українців. Налагоджувалось мирне життя, люди прагнули до знань. І 1червня далекого 1947року в селі відкривається хата-читальня, якою завідував Плахтін Сергій Лук’янович. Спочатку книг було небагато, але фонд поповнювався, і вже у жовтні 1948року хата-читальня перетворюється у бібліотеку, котра стала справжнім осередком культурного життя села. Завідувала нею Єрмакова Марія Антонівна.

У зв’язку з різними обставинами часто змінювались бібліотечні працівники. Посаду займали:

1949рік – Ячень Клавдія Іванівна;

1949-1953роки – Курило Анна Гаврилівна;

1950рік – Недопад Любов Миколаївна;

1953-1954роки- Шишка Олександра Павлівна;

1954-1957роки – Колчева Тетяна Тимофіївна;

1957-1960роки – Єкішева Анна Дмитрівна;

1960рік – Зінькевич Ніна Василівна;

1960-1961роки – Лісницька Марія О.;

1961-1965роки – Табачук Іван Антонович;

25

1965-1966роки –Головізніна Ніна Артемівна;

1966-1968роки – Назарчук Меланія Калениківна;

1968-1970роки – Герасимяк Ніна Сергіївна;

1970рік – Бродосюк Мирослава Власівна;

1971-1972роки – Хомик Антоніна Ростиславівна;

1972-1975роки – Будчик Катерина Омелянівна;

1975 –1981 роки – Корнійчук Надія Аркадіївна;

1981-1983 роки - Хомік Антоніна Ростиславівна;

689

1983-1987 роки - Шафран Тетяна Євгенівна;

1987-1989 роки - Жовнірук Людмила Віталіївна;

1989-2009 роки - Шевчук Надія Аркадіївна.

9887

В селі побудували клуб, де й до 1982 року знаходилась бібліотека. У 1982році книгозбірня перемістилась у приміщення старого гуртожитку(тепер це місце перед церквою), так як клуб, частково знищений пожежею, став аварійним.Старий клуб знесли, а на його місці побудували дитсадок.

У 1983 році в Копачівці відбулась гарна подія –у центрі села відкрили новий сучасний просторий будинок культури. На другому поверсі приміщення розмістилась бібліотека, де вона знаходиться і донині. 80-ті роки стали часом найбільшого розквіту книгозбірні. Вона отримувала багато нової цікавої літератури, періодичних видань. Фонд відповідав запитам читачів, проводились різноманітні масові заходи. Сільська бібліотека стала справжнім помічником в освіті, професійному становленні, організації дозвілля.

З березня 2009року завідуючою бібліотекою працює Герасимяк Валентина Вікторівна. Зберігаючи найкращі традиції попередників, вона спрямовує свою роботу на створення комфортного бібліотечного середовища, формування і вдосконалення інформаційної компетентності користувачів, розвиток пізнавальних інтересів підростаючого покоління. Сільська бібліотека є острівцем збереження національної культури,народних традицій і звичаїв, історії села. Тут можна познайомитись із багатим краєзнавчим матеріалом. Діє клуб за інтересами «Соняшник». Бібліотекар працює над впровадженням нових форм роботи, які вдало доповнюють традиційні. Юні читачі бібліотеки беруть участь у багатьох районних та обласних конкурсах.

Кiлькiсть переглядiв: 628