Городині – село Рожищенського району, центр сільради, якій ще підпорядковане село Романів. Розташоване воно за 25км на північ від районного центру. Місцевість дуже мальовнича: з трьох сторін до села підступає ліс, на зміну якому приходять типові поліські ландшафти-болота, сажавки.

Краєзнавці та археологи виявили на території села сліди древнього поселення. Знайдено кремені сокири мідно-бронзового періоду і металеві наконечники списів часів Київської Русі.

Найдавніша писемна згадка про село відноситься до 1545 р. в документах тієї доби село називається Городень або Оредень. За 1577р. є запис, що село не належало до Торчина; тут було 23 доми 10 городників і окремо хутір з

5 домів. Наступна задокументована дата – 1583р. коли згадується, що в селі є православна церква, оскільки податок платився і за одного попа.

У 1629р. в Городинях було 48 димів, отже, село було чимале. Але після 1648р. їх залишилося 17. Зменшення «димів», очевидно, викликане участю Городинь у Національно-визвольній війні Б. Хмельницького.

Пам’ятним у селі був 1762р. Тоді сільські майстри спорудили красуню-церкву з найкращого дерева довкільних лісів. Прикрасили її іконами теж місцевих митців. Церква збереглася до наших днів. На сьогодні сільський Святопокровський храм є пам’ятником архітектурного значення.

25

Щодо походження назви, то очевидним є те, що слово «Городині» (в документах Городень, Ородень) є спільнокореневим із давньоруськими словами «Град», «город», тобто «обгородження, відокремлена територія». Звідси, мабуть, і популярна в селі легенда про походження назви «Городині».

Легенда про походження назви села Городині

Жили собі два чоловіки,
Спрадавна це, і ще колись,
Жилось їм добре, тихо й мирно,
Було, як кажуть всюди й скрізь.

Та ось було одного разу,
Що на однім городі вдвох
По насаджали динь багато,
Вони ж вродили, як на зло.

І ось схотілось їм, щоб кожен
Мав для себе свій город,
А дині ті вони рішили,
Ділити порівну на двох.

І стали дині ті ділити,
Той – це мої, а той – не дам,
Ну й вирішили городитись,
Зробивши із лози паркан.

Паркан усе переставляли,
Бо ж на нього сплелись,
А потім поле знов орали,
Так, поки аж не розійшлись.

Ось так жили два чоловіки,
Все городили тії дині,
Для нашого села лишили
Прекрасну назву ГОРОДИНІ.

Юлія Іванущенко

У подальшій історії села відіграє важливу сторінку і сільська бібліотека, яка була гостинно відкрита для всіх читачів у 1958 році,в маленькій хаті-читальні.

Першим бібліотекарем була Сахнюк (Бручко) Тамара з Веселого, яка пропрацювала на даній посаді до 1961 року.

30

Започатковану справу продовжує Кухарук Сіма Ксенофонтівна.

31

На той час бібліотека ще тричі міняє своє місцезнаходження переселяючись то в приміщення старої школи, то в приміщення контори колгоспу.

26

Час іде. Швидкоплинно розвивається село, будуються нові приміщення: школа, сільська рада, медпункт.

Найбільшим багатством села є його люди. Талановиті, духовно багаті і працьовиті. Нові умови життя потребують нового мислення, нової культури діяльності, а звідси – якісно нового рівня освідченості.

В новій побудованій сільській раді в 1993році на другому поверсі знаходить своє місце ошатна і затишна сільська бібліотека яку очолює Ковчун Тамара Володимирівна, яка пропрацювала до 1999 року.

29

З 1999 року після переходу з бібліотеки села Вічині в бібліотеку села Городині приходить працювати Демчук Наталія Ананіївна, яка працює по сьогоднішній день.

27

На сьогоднішній день фонд бібліотеки нараховує 6100 примірників книг, а обслуговує бібліотека 305 користувачів. Бібліотека розвиває форми і методи роботи, які сприяють піднесенню духовності молоді, дітей. Виховання в них любові до дбайливого ставлення до рідної землі, природи, охорони навколишнього середовища, історії культури краю, народних звичаїв, обрядів та традицій. За це і має велику вдяку від односельчан і велику допомогу від сільської ради.

В 2011році бібліотека отримує більш велике і світле приміщення, яке на даний час газифіковане і обладнане під всі сучасні вимоги.

Бібліотека як один з закладів культури на селі проводить чималу масову роботу, тому і було вирішено питання створити у бібліотеці клуб за інтересами «Сонечко», мета якого – популяризація дитячої книги та бібліотеки, пошукова та краєзнавча робота з історії рідного краю, організація змістового і цікавого дозвілля дітей.

Втім, масова робота охоплює не лише дітей. Сьогодні в час духовного відродження України значно збільшився інтерес молоді до її історичного минулого. З метою популяризації книги у бібліотеці діють постійно-діючі виставки:

1. «Донька України – красуня всміхнена Волинь».
2. «З Україною в серці живу на землі українській».

Виставки для дітей:
1. «Гарну книгу всім у руки для розваг і для науки».
2. «Що поштарик нам приніс?».
3. «Будьте уважні, мамо і татко, кожна дитина – це ангелятко!».

Бібліотека активно працює з школою, клубом, обслуговує людей похилого

віку і людей з обмеженою відповідальністю. Бібліотека завжди на пульті часу подій, тому наповнює життя дітей та молоді цікавими заходами та залучає їх до захопливих проектів.

Кiлькiсть переглядiв: 410

Дата останньої зміни 15 Вересня 2019

Фотогалерея